За оцінками стоматологів, від 30 до 40% пацієнтів живуть з неправильним прикусом, часом навіть не підозрюючи про це.
Стати причиною даної проблеми можуть дуже багато факторів, і часто, щоб вирішити її, потрібна допомога декількох фахівців.
Наш експерт - стоматолог-універсал Володимир Никитюк.
"Кесарята" ризикують
Процеси розвитку щелепно-лицьового скелета і постави тісно взаємопов'язані, причому зв'язок цей починається ще у внутрішньоутробному періоді. Важливо і те, як протікали пологи: адже при проходженні плода через родові шляхи йде остаточне формування скелета, він стає таким, як задумано природою.
А ось кесарів розтин може вплинути на розвиток ортопедичних патологій, в тому числі і на порушення прикусу.
Вся справа в ГРВІ
Ще одна причина порушення прикусу і ослаблення м'язів щелепи - часті застуди в ранньому дитинстві. Через них у дитини буває постійно закладений ніс, і він звикає дихати ротом. У результаті нижня щелепа видається вперед. Професійний ортодонт, лікар, який спеціалізується на виправленні прикусу, завжди зверне увагу на цю особливість. У цьому випадку він повинен рекомендувати хворому звернутися до лор-лікаря. Важливо, щоб носове дихання відновилося. Інакше всі зусилля щодо виправлення прикусу виявляться марними, і проблема незабаром повернеться.
Хребет викривлений
Неправильний прикус може стати наслідком сколіозу. Щоб зрозуміти "механізм" проблеми, треба звернутися до анатомії. Черепна коробка - це комбінація декількох твердих кісток, і щелепно-лицьова область - її невід'ємна частина. При неправильному співвідношенні черепної коробки і хребта спинний м'яз функціонує неправильно. А від нього залежить робота щелеп. Проблему можна порівняти зі сходженням-розвалом коліс в автомобілі. Якщо одне колесо тягне в бік, його шина зітреться набагато швидше, ніж коли всі колеса виставлені прямо. Один із наслідків неправильного "сходу-розвалу" для людини - порушення прикусу.
Добре хрускотом?
У діагностиці проблемного прикусу важливо і стан скронево-нижньощелепного суглоба. "Хрускіт" щелепи - показник його неблагополуччя. Таке може спостерігатися, якщо у пацієнта, наприклад, розтягнута суглобова сумка. У цьому випадку характерне клацання обумовлене тим, що некоректно працює суглобовий диск, вискакуючи з покладеного йому місця. Такий стан називають дисфункцією суглоба. При цьому змінені і акти жування і ковтання, а збій в узгодженій роботі декількох десятків м'язів призводить до проблем прикусу. Виправити процес неможливо, але компенсувати і "законсервувати" його грамотному ортодонта під силу.
Вік має значення!
Якщо ви зіткнулися з проблемами прикусу після 20 років, то без загальноортопедичної діагностики, без скрупульозного з'ясування причин починати лікування не можна. Ортопед і ортодонт повинні працювати з пацієнтом паралельно. Необов'язково влаштовувати консиліуми, "очні ставки" лікарів - особливої необхідності в узгодженості дій немає, важливий сам процес лікування, при якому один лікар виправляє поставу, другий - прикус.
Можливо скорегувати й акти жування і ковтання. Можна навіть усунути наслідки недорозвинення верхньої або нижньої щелепи. Як? Розбираючись спочатку з фізіологічною причиною проблеми, ортодонт приступає до корекції м'язової роботи язика, губ, глотки.
Потім починається робота з твердими тканинами: лікар правильно "виставляє" зуби. Або - в рідкісних випадках - призначає операцію для розширення верхньої щелепи.
Звичайно, в дитячому віці завдання вирішується набагато простіше. Адже дитячий організм до кінця не сформований, а скелет пластичний. За великим рахунком, діагностику ортодонтичних порушень треба починати з 5-6 років. Перш за все, з визначення такого показника, як тип дихання. Переважає носове дихання над ротовим? Вже добре: ймовірність появи проблем прикусу трохи зменшується. Легко в цьому віці і визначити ортопедичні патології, а також виправити їх.
Ідеальним же для ортодонтичного лікування вважається вік 11-14 років. Молочних зубів у дитини вже немає. Значить, зубощелепна система практично сформована. У той же час в гнучкому і раніше організмі підлітка ще досить хрящової тканини. Тому за допомогою різних методик можна і "виставити" на місце зуби і виправити акти ковтання, жування. Якщо потрібно - підтягнути верхню чи нижню щелепу.
Звичайно, поліпшити прикус можна і в 50 років. Але це вже питання часу. Якщо в дитинстві на виправлення пішов 8-10 місяців, то в п'ятдесят -3 роки, не менше
