Причому нерідко з приводу синівського слюнтяйства обурюються батьки, які самі в дитинстві постояти за себе не вміли, та й у дорослому віці не боляче-то нагадують Рембо або Джеймса Бонда. Втім, всім нам хочеться, щоб діти не повторювали наших помилок і були щасливіші нас.
Індивідуальний підхід
Вирішивши навчити дитину давати відсіч кривдникам, насамперед необхідно враховувати її вроджені особливості. Є люди сміливі, бойові, а є більш боязкі, тихі. Якщо в ранньому дитинстві намагатися робити з тихонь бійців, вимагаючи, щоб вони неодмінно давали здачі, і висловлювати невдоволення їх боягузтвом, таких дітей можна зламати. Хтось зовсім знітиться і затиснеться. А хтось несподівано розгальмований настільки, що буде бити всіх без розбору, і батьки вже самі будуть не раді, оскільки в саду або в школі до них почнуть висувати претензії, а вони виявляться не в змозі впоратися з розбурханим сином. Я принаймні знаю безліч таких випадків.
Порада віддати боязку дитину в секцію боротьби підходить, на жаль, не всім. У дошкільному, а часом і молодшому шкільному віці для несміливих дітей це нерідко буває надлишковим психологічним навантаженням. Наприклад, при тиках, енурезі або бронхіальній астмі невротичного походження робити подібні кроки досить ризиковано: можна спровокувати посилення хвороби.
Шукаємо інших друзів
Краще, навпаки, хоча б тимчасово вилучити дитину з травмуючого середовища, дати їй відпочити і постаратися підшукати для неї більш доброзичливих однолітків. А паралельно допомагати розкріпачитися: більше грати в рухливі ігри, битися з ним на мечах (ця гра знімає страх перед ударами), розігрувати сценки, в яких дитина буде проявляти сміливість і спритність, підказувати формули відповіді кривдникам. Останнє, до речі, корисно не тільки для боязких дітей, а й для всіх тих, кого травмують дражнилки, образливі прізвиська.
Таким дітям можна пояснити, що обзиваються тільки дурні і некультурні люди, можна підказати їм дитячу формулу відповіді: "Хто так обзивається - той сам так називається".
Вчити обзиватися у відповідь (як роблять деякі батьки), звичайно, не потрібно. Навпаки, скажіть дитині, що це негідна поведінка і що засмучуватися через неї не слід. Але не слід і спілкуватися з дітьми, які себе негідно поводяться. Справа в тому, що багато дітлахів дошкільного та молодшого шкільного віку реагують на кривдників суперечливим чином: вони засмучуються, скаржаться, зляться, але проходить якийсь час, і, якщо кривдник їх покличе, вони знову біжать з ним грати. Тобто виникає нездорова залежність, і батьки, поки дитина маленька, можуть і повинні покласти цьому край: наполягти на тому, щоб дитина проявила гідність, припинила спілкування, яке її принижує. Таким чином вони навчать давати кривдникові відсіч, але не ставати з ним на одну дошку.
Хлопцям постарше корисно нагадати афоризм Омара Хайяма: "Вже краще будь один, ніж разом з ким попало". У той же час, розуміючи, що одній дитині бути важко, постарайтеся зблизити сина чи дочку з більш вихованими і доброзичливими дітьми. Їх можна знайти серед родичів, дітей своїх друзів, у дворі, в гуртку або в студії. Але, навіть якщо на горизонті таких дітей поки не видно, все одно не біда: для дошкільнят важливіше за все спілкування в колі сім'ї. Коли з мамою і татом маленькій дитині добре, її життя протікає насичено і цікаво.
Випадок з життя
А от як зреагував на спробу його образити п'ятирічний хлопчик Гриша. Він дуже любить спілкуватися з дітьми, але вже засвоїв, що з задираками каші не звариш і краще грати з тими, хто налаштований доброзичливо. Не так давно Гриша побачив на майданчику дівчинку трохи старшу і вирішив з нею познайомитися. Однак дівчинка у відповідь на питання, як її звати, почала показувати язик і обзиватися. Не знаю, якої реакції вона очікувала: грубості у відповідь, щоб продовжити ескалацію конфлікту, або скривдженого плачу, який дозволив би їй насолодитися почуттям власної переваги? Але реакція Гриші явно її приголомшила.
- Ти що, хуліганка? - Запитав він.
- Нні - здивувалася дівчинка.
- Тоді чому обзиваєшся, як хуліганка? Не хочеш грати - скажи ввічливо.
І, відвернувшись, Гриша пішов шукати собі іншу компанію (яка, зауважу в дужках, тут же знайшлася).
Тримай удар
Що стосується дітей більш старшого віку, то з ними, звичайно, не потрібно поводитися, як з малюками з тендітною психікою. Позайматися в секції боротьби корисно кожному підлітку. Це вчить тримати удар, володіти собою, терпіти біль і образу, не боятися супротивника. Правда, до підліткового віку більшість хлопців вже навчаються домовлятися і вирішувати суперечки без бійок, проте освоїти прийоми боротьби не завадить нікому. Мало що в житті може трапитися?
Але найголовніше, як мені здається, заняття боротьбою вчать дитину постояти не за себе, а за правду і за інших людей. Концентрація на собі не надає людині впевненості. Егоїзм - ознака слабкості, а не сили. Якщо прагнути до подолання підвищеної сором'язливості, страху і невпевненості в собі, то слід переносити акцент з себе, зі своїх почуттів і переживань на когось іншого і намагатися його опікати, захищати, дбати. Активна позиція дає людині можливість, не зациклюючись на думках про себе, долати свої комплекси.
