Наші бажання впливають на те, що ми бачимо

Підсвідомо наші бажання керують тим, що потім ми бачимо. Або, щонайменше, роблять на це вплив. У цьому переконані Девід Даннінг і Емілі Балсетіс, два психологи з Корнельського університету, автори дослідження, результати якого будуть опубліковані в найближчому номері Journal of Personality and Social Psychology.

"У психології існує давня гіпотеза, - говорить Девід Даннінг, - про те, що бажання можуть впливати на те, що бачать люди". Ця теорія не привертала уваги протягом 40 років, не маючи жодного доказу своєї правильності. "Ми захотіли знову досліджувати темні води".

Перш ніж оприлюднити свої висновки, професор Даннінг і його учениця Емілі Балсетіс провели п'ять окремих тестів на 412 добровольцях у Корнельському університеті. Психологи показали кандидатам невизначене зображення, в якому одні бачили голову коня, інші - тіло тюленя. Добровольцям ставилася умова: залежно від того, що вони побачили, вони повинні були спробувати сік свіжовичавленого апельсина, або кисіль, або ж несмачні протерті овочі.

Результат: мозок учасників, яким була невідома справжня мета експерименту, завжди "вибирав" образ, який повинен був привести до свіжовичавленому соку. "Це свідчить про те, що мозку була поставлена умова, - пояснює Даннінг, - і залежно від того, що випробуваний хотів спробувати, він бачив у зображенні голову коня або тіло морської тварини".

"Два образи, які ми використовували, були ретельно підібрані для того, щоб люди, які не знають про цілі експерименту, не могли брехати чи обдурювати", - уточнив Даннинг. Суть єдиного завдання для 412 учасників експерименту полягала в тому, щоб вказати, яку картинку вони бачили в залежності від напою, який вони вважали за краще спробувати. Це активізувало бажання, яке поза всяких сумнівів обумовлювало побачений потім образ. "Крім того, - уточнив Даннинг, - ми простежили за автоматичними і несвідомими рухами очей піддослідних. Це свідчить про те, що добровольці не могли апріорі знати про другий альтернативний варіант".

Після дослідження, проведеного Даннінгом, всі інші вчені і психологи, що присвятили себе дослідженню зв'язку між тим, про що ми думаємо, і фізіологічною реакцією ока, задумалися над можливостями і потенціалом самомотивації. "Ми можемо трактувати двоїсті ситуації в залежності від нашого очікування, надій і бажання звільнитися від наших страхів? Це наш наступний питання".